Світове господарство. Структура й чинники

Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн світу, поєднаних міжнародним поділом праці, торгівлею, рухом капіталів, робочої сили й технологій.
Сформувалося на межі XIX–XX ст. (кінець XIX — початок XX ст.) із завершенням індустріалізації провідних країн і формуванням світового ринку. Це цілісна система, а не проста сума економік.

МПП — спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг, якими вони обмінюються.
Країні вигідно виробляти те, для чого вона має найкращі умови (природні ресурси, клімат, дешева праця, технології).
Приклади спеціалізації: Саудівська Аравія — нафта, Японія — електроніка й авто, Кот-д'Івуар — какао, Швейцарія — годинники й банки, Україна — зерно, соняшникова олія, метал.

Це галузь, продукцію якої країна вивозить на світовий ринок у великих обсягах.
Щоб галузь стала спеціалізацією, вона має бути орієнтована на експорт і мати нижчі витрати, ніж у конкурентів.
Наприклад, для України соняшникова олія — перше місце у світі за експортом (близько 50% світового експорту).

Первинний сектор — видобуток і привласнення ресурсів природи.
Галузі: сільське господарство, лісове господарство, рибальство, добувна промисловість (видобуток руд, вугілля, нафти).
Переважає в найменш розвинених країнах (значна частка населення в агросекторі).

Вторинний сектор — обробна промисловість і будівництво, тобто переробка сировини у готову продукцію.
Приклади: машинобудування, металургія, хімія, харчова, легка промисловість.
Був провідним у індустріальних країнах ХХ ст.; сьогодні світовий лідер обробки — Китай («фабрика світу»).

Третинний сектор — сфера послуг: торгівля, транспорт, зв'язок, туризм, освіта, охорона здоров'я, фінанси.
У постіндустріальних країнах (США, країни ЄС, Японія) дає понад 70% ВВП і зайнятості.
Чим розвиненіша країна — тим більша частка послуг.

Четвертинний сектор — найновіший: інформаційні технології, наука, НДДКР, IT, консалтинг, фінансова аналітика.
Це «економіка знань». Осередки — Кремнієва долина (США), технополіси Японії, IT-хаби Індії (Бангалор).
Іноді його виділяють з третинного як окремий сектор високих технологій.

• Аграрні — переважає первинний сектор (найбідніші, Африка на південь від Сахари).
• Індустріальні — вагомий вторинний сектор (Китай, нові індустріальні країни).
• Постіндустріальні — домінує третинний і четвертинний (США, ЄС, Японія).
Перехід від аграрної до постіндустріальної структури називають структурними зрушеннями.

Сировинний (матеріаломісткий) — підприємство тяжіє до джерел сировини, коли на одиницю продукції витрачається багато матеріалів.
Приклади: чорна металургія (біля руди й коксу), цукрові заводи (біля плантацій буряку), лісопиляння, збагачення руд.
Возити сировину дорожче, ніж готовий продукт.

Енергоємні виробництва розміщують біля дешевої енергії.
Приклади: виплавка алюмінію (величезні витрати електрики → біля ГЕС), виробництво титану, магнію, феросплавів, електрометалургія.
Класично тяжіють до ГЕС та потужних електростанцій.

Трудомісткі галузі потребують багато робочих рук (часто дешевих).
Приклади: легка промисловість (пошив одягу, взуття), точне машинобудування, електроніка (складання).
Саме тому масове виробництво одягу й гаджетів перенесли до Китаю, Бангладеш, В'єтнаму.

Виробництво тяжіє до транспортних вузлів, портів, магістралей, коли важливе дешеве перевезення сировини й продукції.
Приклади: нафтопереробка в портах, металургія на узбережжі (Японія завозить руду й вугілля морем), збиральні заводи.
Морський транспорт — найдешевший для великих обсягів.

Споживчий — виробництво розміщують біля споживача, коли продукцію складно або невигідно возити далеко.
Приклади: хлібозаводи, молочні комбінати, кондитерські, виробництво меблів, залізобетону, швидкопсувних продуктів.
Тяжіють до великих міст і густонаселених районів.

Наукомісткі (високотехнологічні) виробництва тяжіють до наукових центрів, університетів, кваліфікованих кадрів.
Приклади: мікроелектроніка, авіакосмічна, фармацевтика, роботобудування.
Формують технополіси й технопарки (Кремнієва долина, Цукуба в Японії, Бангалор в Індії).

• Водний — целюлозно-паперова, хімія (потрібно багато води).
• Екологічний — «брудні» виробництва виносять подалі від житла й курортів.
• Вигідне ЕГП (економіко-географічне положення) — сусідство з ринками, вихід до моря.
Реально на розміщення впливає поєднання кількох чинників.

Глобалізація — процес зростання взаємозв'язків і взаємозалежності країн у єдиному світовому господарстві.
Проявляється у вільному русі товарів, капіталів, інформації, людей, у пануванні ТНК і міжнародних фінансових потоків.
Двигуни — транспортна й інформаційна революції (інтернет, контейнерні перевезення, авіація).

ТНК — компанії, що мають підрозділи (філії, заводи) у багатьох країнах, а головний офіс — в одній.
Приклади: Apple, Toyota, Nestlé, Samsung, Coca-Cola, Shell.
ТНК контролюють значну частку світової торгівлі й виробництва, розміщуючи ланки в країнах з найдешевшими умовами (звідси — «фабрика світу» Китай).

Інтеграція — зближення й зрощення економік сусідніх країн у єдиний господарський простір.
Форми (за глибиною): зона вільної торгівлі → митний союз → спільний ринок → економічний і валютний союз.
Мета — усунути митні бар'єри, полегшити рух товарів, послуг, капіталів і людей.

ЄС — найглибше інтеграційне об'єднання світу, 27 країн (після виходу Великої Британії — Brexit, 2020).
Спільний ринок, спільна валюта євро (єврозона), безвізова Шенгенська зона, наднаціональні органи.
Головні інституції — у Брюсселі. Україна отримала статус кандидата в члени ЄС у 2022 р.

• USMCA (колишня НАФТА) — США, Канада, Мексика (зона вільної торгівлі Півн. Америки).
• АСЕАН — країни Південно-Східної Азії (Індонезія, Таїланд, В'єтнам та ін.).
• МЕРКОСУР — Південна Америка (Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай).
• ОПЕК — картель країн-експортерів нафти (регулює видобуток і ціни).

Україна — аграрно-індустріальна держава з активними структурними зрушеннями.
Експортна спеціалізація: зерно (одна з провідних у світі), соняшникова олія (№1 за експортом), чорні метали, руди, IT-послуги (динамічний четвертинний сектор).
Курс — на інтеграцію з ЄС (поглиблена зона вільної торгівлі діє з 2016 р.).