⛓️
Тема 29 · НМТ з історії України Україна в період загострення кризи радянської системи
«Застій»: Щербицький, русифікація, дефіцит, дисиденти, Українська Гельсінська група, Конституція УРСР 1978
🗣️ Простими словами
Доба «застою» (Брежнєв, в УРСР — Щербицький) — час, коли система ніби «завмерла»: економіка буксувала, полиці порожніли, а тиск на українство посилювався. Але саме тут визрівала криза, що зруйнує СРСР.
«Застій» — що це і чому важливо
🗣️ Простими словами
«Застій» — це коли на папері «розвинений соціалізм», а в житті — дефіцит, черги й показуха. Реформи згорнули, ініціативу душили. Система працювала «за інерцією».
Доба «застою»
«Застій» — умовна назва періоду 1965–1985 рр., коли на чолі СРСР стояв Леонід Брежнєв (генеральний секретар ЦК КПРС 1964–1982).
Це час уповільнення розвитку, консервації системи й наростання прихованих проблем: економіка тупцює, реформи згортаються, а держава робить вигляд, що «все стабільно».
Чому це на НМТ: застій — це не спокій, а повільне сповзання до кризи, яка вибухне за Горбачова.
Це час уповільнення розвитку, консервації системи й наростання прихованих проблем: економіка тупцює, реформи згортаються, а держава робить вигляд, що «все стабільно».
Чому це на НМТ: застій — це не спокій, а повільне сповзання до кризи, яка вибухне за Горбачова.
Кінець «відлиги» й поворот до реакції
Після усунення Хрущова (жовтень 1964) нове керівництво відмовилось від лібералізації.
• Реабілітація сталінізму у прихованій формі, згортання критики культу особи.
• Посилення ролі КДБ та ідеологічного контролю.
• Провал «косигінської» економічної реформи 1965 р. (спроба дати підприємствам більше самостійності) — систему не наважилися по-справжньому реформувати.
• Реабілітація сталінізму у прихованій формі, згортання критики культу особи.
• Посилення ролі КДБ та ідеологічного контролю.
• Провал «косигінської» економічної реформи 1965 р. (спроба дати підприємствам більше самостійності) — систему не наважилися по-справжньому реформувати.
Влада в УРСР: від Шелеста до Щербицького
Петро Шелест (1963–1972)
Петро Шелест — перший секретар ЦК Компартії України у 1963–1972 рр.
Обстоював певну господарську й культурну автономію УРСР, захищав інтереси республіки в союзному центрі. Його звинуватили в «місцевому націоналізмі» та потуранні національному відродженню.
Символ поглядів Шелеста — книга «Україно наша Радянська» (1970), яку розкритикували за «ідеалізацію козацтва» й вилучили з обігу.
У 1972 р. Шелеста усунули з посади й перевели до Москви.
Обстоював певну господарську й культурну автономію УРСР, захищав інтереси республіки в союзному центрі. Його звинуватили в «місцевому націоналізмі» та потуранні національному відродженню.
Символ поглядів Шелеста — книга «Україно наша Радянська» (1970), яку розкритикували за «ідеалізацію козацтва» й вилучили з обігу.
У 1972 р. Шелеста усунули з посади й перевели до Москви.
Володимир Щербицький (1972–1989)
Володимир Щербицький — перший секретар ЦК Компартії України у 1972–1989 рр., найдовший «господар» УРСР доби застою.
Провідник жорсткої проросійської, централізаторської лінії та особистий висуванець Брежнєва.
• Демонстративно перейшов на російську мову у публічних виступах.
• За нього посилились русифікація, ідеологічний тиск і репресії проти інакодумців.
З його приходом почалась «чистка» кадрів, лояльних до Шелеста.
Провідник жорсткої проросійської, централізаторської лінії та особистий висуванець Брежнєва.
• Демонстративно перейшов на російську мову у публічних виступах.
• За нього посилились русифікація, ідеологічний тиск і репресії проти інакодумців.
З його приходом почалась «чистка» кадрів, лояльних до Шелеста.
🧠 Як запам'ятати
ШЕЛЕСТ vs ЩЕРБИЦЬКИЙ — «Ш проти Щ».
ШЕЛЕСТ — як тихий шелест українського листя: захищав своє, тому й «зашелестів» до Москви у 1972.
ЩЕРБИЦЬКИЙ — «ЩЕРБина» в українстві: русифікатор, який прийшов саме в 1972 і сидів аж до 1989. Одна дата — два гетьмани навпаки!
ШЕЛЕСТ — як тихий шелест українського листя: захищав своє, тому й «зашелестів» до Москви у 1972.
ЩЕРБИЦЬКИЙ — «ЩЕРБина» в українстві: русифікатор, який прийшов саме в 1972 і сидів аж до 1989. Одна дата — два гетьмани навпаки!
Русифікація та ідеологічний контроль
🗣️ Простими словами
Посилилась русифікація: українську мову витісняли зі шкіл, вишів, науки. Бути свідомим українцем ставало небезпечно — це прирівнювали до «націоналізму».
Наступ на українську мову й культуру
За Щербицького русифікація стала державною політикою.
• Скорочення українських шкіл, переведення викладання й діловодства на російську мову.
• Просування ідеологеми «злиття націй» та формування «нової історичної спільноти — радянського народу».
• Російська мова оголошувалась «мовою міжнаціонального спілкування», а українська витіснялась із науки, вишів, міст.
• Тотальний контроль КПРС над культурою, «соціалістичний реалізм» як єдиний дозволений напрям, цензура (Головліт).
• Скорочення українських шкіл, переведення викладання й діловодства на російську мову.
• Просування ідеологеми «злиття націй» та формування «нової історичної спільноти — радянського народу».
• Російська мова оголошувалась «мовою міжнаціонального спілкування», а українська витіснялась із науки, вишів, міст.
• Тотальний контроль КПРС над культурою, «соціалістичний реалізм» як єдиний дозволений напрям, цензура (Головліт).
Погром 1972 року
У січні 1972 р. в Україні прокотилась хвиля масових арештів інтелігенції — «генеральний погром» шістдесятників і дисидентів.
Заарештовано В'ячеслава Чорновола, Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Василя Стуса та інших.
Це співпало зі зміною влади (прихід Щербицького) і стало сигналом: будь-який вияв національного чи вільнодумства — злочин.
Заарештовано В'ячеслава Чорновола, Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Василя Стуса та інших.
Це співпало зі зміною влади (прихід Щербицького) і стало сигналом: будь-який вияв національного чи вільнодумства — злочин.
Економіка: розквіт на папері, дефіцит у житті
Екстенсивний розвиток
Радянська економіка розвивалась екстенсивно — не за рахунок нових технологій, а за рахунок додаткових ресурсів: більше заводів, робочих рук, сировини, розораних земель.
• Пріоритет — важка промисловість і ВПК (виробництво засобів виробництва, група «А»).
• Легка промисловість і виробництво товарів для людей (група «Б») — за залишковим принципом.
Наслідок — падіння темпів зростання, технологічне відставання від Заходу.
• Пріоритет — важка промисловість і ВПК (виробництво засобів виробництва, група «А»).
• Легка промисловість і виробництво товарів для людей (група «Б») — за залишковим принципом.
Наслідок — падіння темпів зростання, технологічне відставання від Заходу.
Дефіцит і «тіньова економіка»
Планова система не встигала за потребами людей — виник хронічний дефіцит товарів: черги, «діставання» замість «купівлі», блат.
У відповідь розрослась «тіньова економіка» — нелегальне підпільне виробництво й торгівля, спекуляція, хабарництво.
• Зростали корупція й розкрадання держвласності.
• Формувалась подвійна мораль: одне казали з трибуни, інше робили в житті.
Це підривало систему зсередини сильніше за будь-яких дисидентів.
У відповідь розрослась «тіньова економіка» — нелегальне підпільне виробництво й торгівля, спекуляція, хабарництво.
• Зростали корупція й розкрадання держвласності.
• Формувалась подвійна мораль: одне казали з трибуни, інше робили в житті.
Це підривало систему зсередини сильніше за будь-яких дисидентів.
🧠 Як запам'ятати
ЗАСТІЙ = «ЗА СТІЙ!» — уся країна стоїть у черзі за дефіцитом, а економіка стоїть на місці. Товарів нема — зате є ТІНь (тіньова економіка) за спиною в кожного продавця!
Дисидентський рух
🗣️ Простими словами
Попри тиск, діяв дисидентський рух. У 1976 постала Українська Гельсінська група (Микола Руденко, Левко Лук’яненко та ін.) — правозахисники, які відкрито викривали порушення прав. Багатьох ув’язнили.
Хто такі дисиденти
Дисиденти (від лат. «незгодні») — люди, що відкрито не погоджувалися з радянським режимом і виступали за права людини та національні права.
Основні напрями українського дисидентства:
• Правозахисний — захист прав людини й закону.
• Національно-визвольний — за права української нації й мови.
• Релігійний — за свободу віросповідання (греко-католики, протестанти).
Основні напрями українського дисидентства:
• Правозахисний — захист прав людини й закону.
• Національно-визвольний — за права української нації й мови.
• Релігійний — за свободу віросповідання (греко-католики, протестанти).
Самвидав
Самвидав — нелегальне самостійне видання й поширення заборонених текстів (передрук на друкарській машинці, від руки).
Через самвидав розходились статті, вірші, документи про репресії, які цензура ніколи б не пропустила.
Легендарний приклад — праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), де він викривав русифікацію як зраду ленінських принципів.
Через самвидав розходились статті, вірші, документи про репресії, які цензура ніколи б не пропустила.
Легендарний приклад — праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), де він викривав русифікацію як зраду ленінських принципів.
В'ячеслав Чорновіл і «Лихо з розуму»
В'ячеслав Чорновіл — журналіст, один із лідерів руху.
У 1967 р. уклав збірку «Лихо з розуму» — документи й портрети 20 репресованих українських інтелігентів, аби показати світові беззаконня радянського суду.
Також видавав підпільний журнал «Український вісник» (з 1970 р.) — рупор самвидаву.
За це багато разів був ув'язнений.
У 1967 р. уклав збірку «Лихо з розуму» — документи й портрети 20 репресованих українських інтелігентів, аби показати світові беззаконня радянського суду.
Також видавав підпільний журнал «Український вісник» (з 1970 р.) — рупор самвидаву.
За це багато разів був ув'язнений.
Українська Гельсінська група (1976)
Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) заснована 9 листопада 1976 р. у Києві.
Очолив її письменник Микола Руденко.
Мета — контролювати виконання СРСР Гельсінського Заключного акта 1975 р. (де СРСР зобов'язався поважати права людини) і оприлюднювати порушення.
Серед членів — Олесь Бердник, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Оксана Мешко, Микола Матусевич та інші.
Це була перша легальна правозахисна організація в УРСР — і майже всіх її учасників швидко ув'язнили.
Очолив її письменник Микола Руденко.
Мета — контролювати виконання СРСР Гельсінського Заключного акта 1975 р. (де СРСР зобов'язався поважати права людини) і оприлюднювати порушення.
Серед членів — Олесь Бердник, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Оксана Мешко, Микола Матусевич та інші.
Це була перша легальна правозахисна організація в УРСР — і майже всіх її учасників швидко ув'язнили.
Репресії та політичні табори
Проти дисидентів режим застосовував увесь арсенал:
• Арешти, суди за «антирадянську агітацію» (сумнозвісні статті 62 та 187-1 КК УРСР).
• Ув'язнення у політичних таборах (мордовські й пермські табори суворого режиму) та заслання.
• Каральна психіатрія — інакодумців оголошували «психічно хворими».
• Звільнення з роботи, цькування, позбавлення громадянства.
Символ жертовності — поет Василь Стус, який загинув у таборі в ніч на 4 вересня 1985 р.
• Арешти, суди за «антирадянську агітацію» (сумнозвісні статті 62 та 187-1 КК УРСР).
• Ув'язнення у політичних таборах (мордовські й пермські табори суворого режиму) та заслання.
• Каральна психіатрія — інакодумців оголошували «психічно хворими».
• Звільнення з роботи, цькування, позбавлення громадянства.
Символ жертовності — поет Василь Стус, який загинув у таборі в ніч на 4 вересня 1985 р.
🧠 Як запам'ятати
УГГ — 1976 — РУДЕНКО. «У Гельсінкі група»: три букви Г легко сплутати, тож тримай трійку — Гельсінська, Група, Громадська.
Рік 1976 = «19 — сім і шість»: сім сміливців + шоста стаття про права людини. Очільник — Руденко, «руда» голова руху!
Рік 1976 = «19 — сім і шість»: сім сміливців + шоста стаття про права людини. Очільник — Руденко, «руда» голова руху!
Конституція УРСР 1978 року
«Брежнєвська» конституція республіки
У 1977 р. ухвалили нову Конституцію СРСР, а за нею — Конституцію УРСР від 20 квітня 1978 р.
• Проголошувала УРСР «загальнонародною державою» та закріплювала «розвинений соціалізм».
• Стаття 6 офіційно закріпила керівну й спрямовуючу роль КПРС — тобто однопартійну диктатуру як норму права.
• Формально гарантувала права й свободи, а на практиці вони не діяли.
Красиві слова на папері — і повний контроль партії в житті.
• Проголошувала УРСР «загальнонародною державою» та закріплювала «розвинений соціалізм».
• Стаття 6 офіційно закріпила керівну й спрямовуючу роль КПРС — тобто однопартійну диктатуру як норму права.
• Формально гарантувала права й свободи, а на практиці вони не діяли.
Красиві слова на папері — і повний контроль партії в житті.
Наростання системної кризи
Чому система йшла до краху
До середини 1980-х криза охопила всі сфери:
• Економіка — стагнація, дефіцит, технологічне відставання, залежність від експорту нафти.
• Політика — старіння («геронтократія») партійної верхівки, брак реформ, тотальна брехня статистики.
• Ідеологія — люди перестали вірити гаслам, поширювались апатія, цинізм, пияцтво.
• Нацпитання — русифікація не знищила прагнення до національної гідності, лише загнала його вглиб.
Після смерті Брежнєва (1982) короткочасно правили Ю. Андропов та К. Черненко, а з 1985 р. прихід М. Горбачова й «перебудова» відкрили нову добу.
• Економіка — стагнація, дефіцит, технологічне відставання, залежність від експорту нафти.
• Політика — старіння («геронтократія») партійної верхівки, брак реформ, тотальна брехня статистики.
• Ідеологія — люди перестали вірити гаслам, поширювались апатія, цинізм, пияцтво.
• Нацпитання — русифікація не знищила прагнення до національної гідності, лише загнала його вглиб.
Після смерті Брежнєва (1982) короткочасно правили Ю. Андропов та К. Черненко, а з 1985 р. прихід М. Горбачова й «перебудова» відкрили нову добу.
Ключові дати
Вчи напам'ять
1964 — усунення Хрущова, початок правління Брежнєва.
1965 — праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
1967 — «Лихо з розуму» В. Чорновола.
1970 — перший «Український вісник».
1972 — «генеральний погром», зміна Шелеста на Щербицького.
1975 — Гельсінський Заключний акт.
9 листопада 1976 — створення Української Гельсінської групи.
1977 — Конституція СРСР; 20 квітня 1978 — Конституція УРСР.
1982 — смерть Брежнєва.
4 вересня 1985 — загибель В. Стуса; 1985 — прихід Горбачова.
1965 — праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
1967 — «Лихо з розуму» В. Чорновола.
1970 — перший «Український вісник».
1972 — «генеральний погром», зміна Шелеста на Щербицького.
1975 — Гельсінський Заключний акт.
9 листопада 1976 — створення Української Гельсінської групи.
1977 — Конституція СРСР; 20 квітня 1978 — Конституція УРСР.
1982 — смерть Брежнєва.
4 вересня 1985 — загибель В. Стуса; 1985 — прихід Горбачова.
Ключові особи
Історичні постаті
Леонід Брежнєв — генсек ЦК КПРС 1964–1982, символ «застою».
Петро Шелест — 1-й секретар ЦК КПУ 1963–1972, «Україно наша Радянська».
Володимир Щербицький — 1-й секретар ЦК КПУ 1972–1989, русифікація.
Іван Дзюба — автор «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965).
В'ячеслав Чорновіл — «Лихо з розуму», «Український вісник».
Микола Руденко — засновник і голова УГГ (1976).
Левко Лук'яненко, Оксана Мешко — члени УГГ.
Василь Стус — поет-дисидент, загинув у таборі 1985.
Петро Шелест — 1-й секретар ЦК КПУ 1963–1972, «Україно наша Радянська».
Володимир Щербицький — 1-й секретар ЦК КПУ 1972–1989, русифікація.
Іван Дзюба — автор «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965).
В'ячеслав Чорновіл — «Лихо з розуму», «Український вісник».
Микола Руденко — засновник і голова УГГ (1976).
Левко Лук'яненко, Оксана Мешко — члени УГГ.
Василь Стус — поет-дисидент, загинув у таборі 1985.
🗣️ Простими словами
Якщо зовсім коротко: «застій» — це дефіцит, показуха й русифікація. Але дисиденти (Українська Гельсінська група, 1976) не мовчали, і системна криза наростала, наближаючи крах СРСР 😉
Закріпи тему «Україна в період загострення кризи радянської системи» на тестах 🎯
Пройди тести формату НМТ саме з цієї теми — безкоштовно, з розбором кожної помилки.