У складі Австро-Угорщини (1900–1914 рр.)
Політизація руху, УНДП, боротьба за університет, «Сокіл», «Січ», «Пласт», УСС, реформа виборів
Загальна ситуація на початку XX ст.
Чому Галичина була «українським П'ємонтом»? Бо в конституційній Австро-Угорщині діяли свободи, яких не було в Росії: легальні партії, вибори до парламенту, українські газети, товариства, школи.
Саме тут національний рух міг розвиватися відкрито й політично, тоді як у підросійській Україні панувала заборона (Емський указ 1876 р. фактично діяв до 1905 р.).
Українці почали висувати політичні гасла: автономія, а згодом і самостійна соборна Україна.
Головні форми: створення партій, участь у виборах до австрійського парламенту й галицького сейму, масові віча (мітинги).
Українські партії в Галичині
Стала найвпливовішою українською партією Галичини.
Серед ідеологів та засновників — Михайло Грушевський та Іван Франко; одним із провідних лідерів був Кость Левицький.
Мета: спочатку — автономія українських земель у складі Австро-Угорщини, а в перспективі — соборна незалежна Україна.
Спиралася на «Просвіту», кооперацію, Наукове товариство імені Шевченка.
• Українська радикальна партія (УРП) — заснована ще 1890 р. (Іван Франко, Михайло Павлик), перша українська політична партія; орієнтація на селянство й соціалізм.
• Українська соціал-демократична партія (УСДП) — з 1899 р., орієнтація на робітництво.
Отже, галицькі українці мали розвинену партійну систему — ознака зрілого політичного руху.
Партії по роках: 1890 — Радикали (найраніші, «радикально перші»), 1899 — і націонал-демократи, і соціал-демократи разом народилися.
Боротьба за український університет у Львові
Українці вимагали окремого українського університету у Львові. Це стало одним із найгостріших пунктів українсько-польського протистояння.
1901 р. — масовий вихід українських студентів зі Львівського університету (сецесія): близько 440 студентів на знак протесту виїхали навчатися до Відня, Праги, інших міст.
Австрійський уряд обіцяв відкрити український університет, але через опір поляків справа затягувалася.
1910 р. — під час зіткнення загинув український студент Адам Коцко — він став символом боротьби за український університет.
Уряд Австро-Угорщини пообіцяв відкрити український університет упродовж кількох років, але Перша світова війна перекреслила ці плани.
Реформа виборчого права
Чому це важливо для українців? Раніше діяла куріальна система (голоси заможних важили більше), і українці-селяни майже не мали представництва.
Після реформи українці провели десятки депутатів до парламенту у Відні — це посилило їхній політичний голос й дало трибуну для національних вимог.
Українці вели гостру боротьбу за реформу. Ця напруга призвела до трагедії: 1908 р. український студент Мирослав Січинський застрелив галицького намісника графа Анджея Потоцького — на знак протесту проти польського тиску й фальсифікацій виборів.
Лише 1914 р. вдалося домогтися реформи сейму, що збільшувала українське представництво, але війна завадила її реалізувати.
Січовий (парамілітарний) рух
Він мав парамілітарний (напіввійськовий) характер: молодь училася строю, вправ, дисципліни. Саме ці товариства стали основою для формування українського війська.
Першим головою був Василь Нагірний. Найвідомішим провідником став Іван Боберський, який очолив товариство 1908 р. і зробив його масовим; його називають «батьком українського тіловиховання».
Мета — фізичне й патріотичне виховання міської та сільської молоді.
Засновник — Кирило Трильовський.
«Січі» відроджували козацькі традиції (отамани, назви посад), охоплювали передусім селянську молодь і швидко поширилися по всій Галичині та Буковині.
Засновники — Олександр Тисовський («Дрот»), а також Іван Чмола та Петро Франко.
«Пласт» виховував молодь у дусі патріотизму, дисципліни, самовдосконалення й дав багатьох майбутніх бійців за українську державність.
«Сокіл летить першим (1894), Січ зустрічає нове століття (1900), Пласт — «одиниці-одиниці» 1911 (два одинокі скаути в лісі).
Провідники: Боберський — Сокіл, Трильовський — Січ, Тисовський — Пласт. Два «Т» — це «Товариство Тіловиховання»!
Формування Українських січових стрільців
• 1911 р. — «Пласт» та перші стрілецькі гуртки.
• 1913 р. — товариство «Січові Стрільці» у Львові — перше українське парамілітарне товариство (провідник — Володимир Старосольський; ініціатор — Кирило Трильовський).
Молодь легально навчалася військової справи — це стало кадровою основою майбутнього українського війська.
Це було перше українське національне військове формування XX ст.
Політичне керівництво здійснювала Головна українська рада (створена 1 серпня 1914 р., голова — Кость Левицький).
УСС стали символом боротьби за українську державність.
Кооперативний рух
• «Дністер» — страхове товариство (з 1892 р.).
• «Сільський господар» — товариство для піднесення селянських господарств.
• «Маслосоюз» — об'єднання молочарських кооперативів.
Кооперація зміцнювала економічну базу нації й виховувала господарську самостійність селян.
Українсько-польське протистояння й напруга напередодні війни
Основні лінії протистояння:
• боротьба за український університет;
• боротьба за реформу виборів до сейму;
• земельне й національне питання на селі.
Конфлікт загострювався: вбивство намісника Потоцького (1908), загибель Коцка (1910), сутички студентів.
1914 р. — прийняття реформи галицького сейму (не реалізована через війну) і масові стрілецькі здвиги у Львові.
Українці дедалі виразніше пов'язували своє майбутнє з ідеєю власної держави. Початок Першої світової війни (1914) відкрив новий етап — збройну боротьбу за українську державність.
Ключові дати
1899 — створено УНДП та УСДП.
1900 — засновано «Січ» (Трильовський).
1901 — сецесія українських студентів зі Львівського університету.
1907 — загальне виборче право в Австро-Угорщині.
1908 — М. Січинський убив намісника Потоцького.
1910 — загибель студента Адама Коцка.
1911 — засновано «Пласт» (Тисовський).
1913 — товариство «Січові Стрільці» у Львові.
1914 — реформа сейму; створення легіону УСС і Головної української ради.
Ключові особи
Михайло Грушевський — ідеолог УНДП, голова НТШ.
Іван Франко — співзасновник радикалів і націонал-демократів.
Василь Нагірний — перший голова «Сокола» (1894).
Іван Боберський — провідник «Сокола» (з 1908 р.), «батько українського тіловиховання».
Кирило Трильовський — засновник «Січі» (1900), ініціатор товариства «Січові Стрільці».
Володимир Старосольський — провідник товариства «Січові Стрільці».
Олександр Тисовський («Дрот») — засновник «Пласту» (1911).
Мирослав Січинський — застрелив намісника Потоцького (1908).
Адам Коцко — студент, жертва боротьби за український університет (1910).
Закріпи тему «У складі Австро-Угорщини (1900–1914 рр.)» на тестах 🎯
Пройди тести формату НМТ саме з цієї теми — безкоштовно, з розбором кожної помилки.