У складі Російської імперії (1900–1914 рр.)
Українські партії, революція 1905–1907, «Просвіти», думські громади, Столипінська реформа, справа Бейліса
Україна на початку XX ст. — що це за час
Досі діяли антиукраїнські заборони: Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), які фактично забороняли українську мову в друці, освіті, театрі.
Головний нерв епохи: український рух переходить від культурництва (просвіта, наука) до політики — виникають перші партії з вимогою автономії, а згодом і незалежності.
Але нове покоління — студентство — прагнуло дії. Промислове піднесення й соціальні конфлікти показали: без політичної боротьби національних прав не здобути.
Так на межі століть народжується українська багатопартійність.
Народження українських політичних партій
Ідейним маніфестом стала брошура Миколи Міхновського «Самостійна Україна» (1900), де вперше пролунало гасло: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ».
Згодом у РУП переважили соціал-демократичні ідеї, а самостійницьке гасло Міхновського здалося надто радикальним.
• 1902 — Микола Міхновський засновує Українську народну партію (УНП) — на самостійницьких, націоналістичних засадах («10 заповідей УНП»).
• 1905 — основна частина РУП перетворюється на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Лідери — Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Микола Порш. Гасло — автономія України у складі демократичної Росії.
• УДРП — Українська демократично-радикальна партія (1905) — ліберальна, з поміркованих громадівців. Лідери — Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Борис Грінченко. Вимога — автономія й конституційний лад.
• 1908 — на її основі виникає Товариство українських поступовців (ТУП) — позапартійний координаційний центр усього руху доби реакції (Грушевський, Чикаленко, Єфремов).
УСДРП — запам'ятай трійку лідерів як «В-П-П»: Винниченко, Петлюра, Порш.
ТУП 1908 — після поразки революції рух «затупцяв» на місці: не партія, а обережне Товариство поступовців.
Революція 1905–1907 рр. в Україні
Знакові події в Україні:
• Червень 1905 — повстання на панцернику «Потьомкін» (лідер — матрос-українець Панас Матюшенко) в Одесі.
• Листопад 1905 — повстання матросів у Севастополі під проводом лейтенанта Петра Шмідта.
• Грудень 1905 — збройні виступи в Харкові, Катеринославі, Донбасі (Горлівка).
Для українців найважливіше: впала цензурна стіна — стало можливим легально видавати українську пресу, засновувати товариства й діяти напівлегально в політиці. Фактично Емський указ втратив силу.
• «Хлібороб» — перша україномовна газета в Наддніпрянщині, виходила 1905 р. у Лубнах (видавці — брати Шемети). Швидко закрита владою.
• «Громадська думка» (1906) — перша щоденна українська газета в Києві, згодом закрита.
• «Рада» (1906–1914) — головна щоденна українська газета, фінансована меценатом Євгеном Чикаленком. Стала трибуною всього національного руху.
Загалом 1905–1907 рр. виходило близько кількох десятків українських видань.
Вони відкривали бібліотеки, читальні, влаштовували лекції, видавали книжки українською. У діяльності брали участь Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Дмитро Яворницький, Панас Мирний.
Значення: «Просвіти» несли національну свідомість у широкі маси — уперше легально.
А головна щоденна газета — «РАДА»: коли українці нарешті могли говорити вголос, вони раділи — «Рада»! Платив за це Чикаленко.
Українці в Державних думах
У II Думі (1907) громада налічувала близько 47 депутатів, видавала газету «Рідна справа — Думські вісті».
Обидві Думи цар швидко розпустив.
У III і IV Думах українських громад уже не було — почалась доба реакції.
Столипінська аграрна реформа
Селянин міг вийти з общини і закріпити землю в приватну власність, звівши її в один масив:
• відруб — суцільна земельна ділянка, але садиба лишалась у селі;
• хутір — ділянка разом із перенесеною на неї садибою.
Реформа найуспішніше пройшла саме в Україні: тут община була слабшою, тож із неї вийшло понад чверть селянських господарств (на Правобережжі та Півдні — до половини) — більше, ніж загалом у Росії.
Результат: зросли товарність сільського господарства і майнове розшарування села.
СТОЛИПІН = «СТіл + ЛИПне». Столипін хотів, щоб міцний господар «прилип» до власної землі, а не до общини. Указ — 1906.
Промислове піднесення
Україна була індустріальним серцем імперії:
• Донбас давав близько 70% вугілля Росії;
• Криворіжжя — понад 50% залізної руди;
• південь — центр металургії та машинобудування (сільгоспмашини).
Зростав іноземний капітал (французький, бельгійський), формувались монополії (синдикат «Продамет» у металургії, «Продвугілля»). Водночас українські землі лишались сировинним придатком із залежною економікою.
Посилення реакції та справа Бейліса
• закрито більшість «Просвіт» та українських товариств;
• заборонено викладання українською, згорнуто пресу;
• 1908 — у Києві діє чорносотенний «Клуб русских националистов»;
• 1910 — циркуляр Столипіна забороняв реєструвати «інородницькі» (зокрема українські) товариства;
• 1914 — влада заборонила відзначати 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, що викликало студентські протести.
Український рух знову загнали в напівпідпілля — координатором лишалось ТУП.
Судовий процес відбувся восени 1913 р. у Києві й набув міжнародного розголосу. На захист Бейліса виступили Короленко, Горький, Грушевський та європейська громадськість.
Суд присяжних виправдав Бейліса — це стало ляпасом самодержавству. Справа оголила реакційність і ксенофобію імперської влади напередодні Першої світової війни.
А 1914 — заборонили Шевченкове 100-річчя: імперія боялась навіть мертвого Кобзаря.
Ключові дати
1902 — УНП (Міхновський).
1904 — «Спілка».
1905 — УСДРП; газета «Хлібороб» (Лубни); перші «Просвіти».
9 січня 1905 — «Кривава неділя», початок революції.
Червень 1905 — повстання на «Потьомкіні».
17 жовтня 1905 — Маніфест Миколи II.
1906 — газета «Рада»; I Дума й Українська громада; початок Столипінської реформи (9 листопада 1906).
3 червня 1907 — третьочервневий переворот, кінець революції.
1908 — ТУП.
1909–1913 — промислове піднесення.
1911–1913 — справа Бейліса (виправдання 1913).
1914 — заборона вшанувати 100-річчя Шевченка.
Ключові особи
Володимир Винниченко — лідер УСДРП, письменник.
Симон Петлюра, Микола Порш — діячі УСДРП.
Євген Чикаленко — меценат, фінансував газету «Рада», лідер УДРП/ТУП.
Сергій Єфремов, Борис Грінченко — ліберальні діячі, «Просвіти».
Михайло Грушевський — історик, провідник ТУП (з 1908).
Ілля Шраг — голова Української громади в I Думі (1906).
Петро Столипін — прем'єр-міністр, аграрна реформа (1906–1911).
Менахем Бейліс — обвинувачений і виправданий у сфабрикованій справі (1913).
Закріпи тему «У складі Російської імперії (1900–1914 рр.)» на тестах 🎯
Пройди тести формату НМТ саме з цієї теми — безкоштовно, з розбором кожної помилки.